Заміра саідова
We should all be feminists: чи змінять гендерні квоти обличчя української політики?
Стаття була опублікована на сайті censor.net.ua за посиланням
Верховна Рада України 11 липня 2019 року прийняла Виборчий кодекс. Однією із перемог, яку приніс цей довгоочікуваний акт стало запровадження обов'язкової гендерної квоти. Що означатиме, що вже на наступних парламентських виборах кожна політична партія повинна забезпечити присутність щонайменше 40% жінок у власних виборчих списках.
"При формуванні загальнодержавного та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати партія повинна забезпечити присутність у кожній п'ятірці (місцях з першого по п'яте, з шостого по десяте і т.д.) кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі)" (ч.6 ст. 340 Виборчого кодексу України).

Питання доступу жінок до політики стоїть на порядку денному вже не перший рік, а впровадження законодавчої квоти є лише одним із кроків, що має бути здійснений на шляху до утвердження гендерної рівності в Україні.

Адже, згідно із даними Індексу глобального гендерного розриву, опублікованого у 2018 році, Україна посідає лише 65 місце із 149 країн за рівнем досягнення гендерної рівності за 4 напрямками: політика, економіка, освіта і охорона здоров'я. Найгірше долається розрив в Україні саме у сфері доступу жінок до політики.
І поки країна чекатиме настання 2023 року і виборів "за новими правилами" у нас вже сьогодні є впроваджені стимули, що мають змусити партійних лідерів і лідерок збільшувати присутність жінок улавах власних партій.

Ними наразі є дві гендерно-чутливі норми, що були прийняті ще 2015 році. Мова йде про впровадження добровільної 30% гендерної квоти для місцевих виборів і встановлення фінансового заохочення у вигляді додаткового державного фінансування для політичних партій, що проходячи в парламент забезпечать присутність парламентарів однієї статті у кількості не більше 2/3 від загальної кількості народних депутатів України, обраних від цієї політичної партії.

"Представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку (ч. 3 ст. 4 Закону "Про місцеві вибори)";

"Сума в розмірі 10 відсотків щорічного обсягу державного фінансування статутної діяльності політичних партій, передбаченого статтею 17-2 цього Закону, розподіляється порівну між політичними партіями, які отримали право на таке фінансування згідно з цим Законом, якщо за результатами останніх чергових чи позачергових виборів народних депутатів України кількість представників однієї статі серед обраних від відповідних політичних партій народних депутатів України, які набули своїх повноважень, не перевищує двох третин від загальної кількості народних депутатів України, обраних від цієї політичної партії (ч.1 ст. 17-5 Закону "Про політичні партії в Україні)".

Останньою нормою скористатись поки видалась можливість лише одній політичній силі – Об'єднанню "Самопоміч", яка зайшовши в парламент у 2014 році із 32 народними депутатами, 11 серед яких були жінки, протягом 2016 – 2019 років отримала із бюджету трохи більше 170 млн грн.

Потенційними конкурентами за ці гроші вже після виборів, які очікують нас вже наступних вихідних, очевидно, можуть стати наступні політичні партії: "Слуга народу", "Європейська солідарність", "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", "Опозиційна платформа – За життя", "Голос", списки яких в середньому на 30% складаються із представниць жіночої статті.

І, можливо, саме від цих виборів почнеться шлях долання досить песимістичної статистики присутності жінок в українському парламенті, який із 1990 року не перевищував позначку 11%.
В теорії їх прийнято поділяти на 2 великі групи: законодавчі і добровільні (партійні). Законодавчі закріплюють як на рівні конституцій (наприклад, у Сербії, Італії, Франції чи, навіть, Афганістані), так і у окремих виборчих законах (шлях, який обрала Україна, а поряд із нею Албанія, Греція, Іспанія, Республіка Молдова, Польща тощо). В свою чергу, законодавчі поділяються на, так звані, "зарезервовані місця" (коли за жінками закріплюється визначена кількість посад у виборних і не виборних органах) і "кандидатські квоти" (представлення визначеного відсотку жінок у списку кандидатів у відповідний виборний орган).Впровадження гендерних квот – це, звісно, не законодавче ноу-хау України. Вони існують досить давно і у багатьох країнах світу. Адже, саме вони є ключем, який гарантує реалізацію права жінок на участь у політичному житті держави.

Більш детально із переліком діючих гендерних квот можна ознайомитись у Базі даних гендерних квот, яка була розроблена Міжнародним інститутом демократії та електоральної підтримки. Достатньо лише перейти за посиланням і обрати країну чи регіон, який вас цікавить і перед вами з'явиться зручна табличка, що наглядно демонструє, які саме різновиди квот діють у тій чи іншій країні.
Отже, перед тим як 21 липня іти на виборчу дільницю і віддавати свій голос обраній політичні силі, я точно продивлюсь списки політичних партій із мого шорт-ліста, перевірю їх на толерантність і гендерну терпимість. Адже, повторюючи за Абігейль Адамс, першою відомою американською феміністкою, скажу: "що я не хочу наступні 5 років підкорятися законам, в ухвалені, яких я не брала участь і владі, яка не представлятиме моїх інтересів, #боявирішую".
Заміра Саідова
юрист, політичний аналітик. Починаючи із 2012 року працює у громадському секторі, із 2016 року – вивчає питання державного фінансування політичних партій
Пошерити в соцмережах
Made on
Tilda