Заміра Саідова
Ефективний контроль меншості: необхідність опозиції у новій Верховній Раді



Результати виборів однозначно свідчать, що коаліція буде створена пропрезидентського партією «Слуга народу», можливо із включенням до неї окремих самовисуванців і мажоритарщиків. Разом із тим, у парламент проходять ще 4 політичні сили, кожна із яких має власні амбіції та передвиборчі обіцянки, які для підтримки їх рейтингів бажано б було здійснити. Саме ці партії у поки що невідомих нам варіаціях представлятимуть «парламентську опозицію» - необхідний і відомий у всьому світі інститут демократичного суспільства, ефективний засіб контролю у середині законодавчого органу.
Стаття була опублікована на сайті censor.net.ua за посиланням
Поки громадяни видихають після виборчого марафону «2019», політичні партії і окремі кандидати підводячи підсумки рахують видатки, святкують перемоги, а деякі народні обранці навіть проходять експрес-курси про те, як бути народним депутатом, політичні експерти і аналітики починають робити обережні прогнози про те, що чекає країну після відкриття першої сесії новообраної Ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 83 Конституції України у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України (226 чоловік). Саме коаліції належатиме право вносити на розгляд президента України кандидатури майбутнього прем'єр-міністра та визначених членів уряду. По факту, саме від неї залежатиме, який курс у зовнішній і внутрішній політиці чекатиме Україну наступні 5 років.

Результати виборів однозначно свідчать, що коаліція буде створена пропрезидентського партією «Слуга народу», можливо із включенням до неї окремих самовисуванців і мажоритарщиків. Разом із тим, у парламент проходять ще 4 політичні сили, кожна із яких має власні амбіції та передвиборчі обіцянки, які для підтримки їх рейтингів бажано б було здійснити. Саме ці партії у поки що невідомих нам варіаціях представлятимуть «парламентську опозицію» - необхідний і відомий у всьому світі інститут демократичного суспільства, ефективний засіб контролю у середині законодавчого органу.

Однією із перших моделей існування інституту парламентської опозиції вважається так звана «вестмінстерська модель», яка виникла у Англії у 1826 році, як «опозиція Його/Її Величності». Наразі вона застосовується Великою Британією, Канадою і Австралією. Опозицію формує друга за чисельністю партія, яка не увійшла у парламентську більшість. Лідер такої опозиції формує «тіньовий кабінет», як альтернативу офіційному уряду, що у випадку зміни влади оперативно замінить існуючий уряд і забезпечить повноцінне функціонування держави.

У різних варіаціях інститут парламентської опозиції присутній у більшості країн Європи, США. Окрім вестмінстерської виділяють ще континентальну і скандинавські моделі.

Перелік повноважень, правовий статус опозиції залежить, насамперед, від форми правління, яка існує у тій чи іншій державі, визначається національним законодавством і існуючими політичними традиціями.

В цілому головними завданням опозиції являються:

- критика дій влади, забезпечення ефективного контролю;

- формування альтернативного бачення розвитку країни, зокрема через формування «тіньового уряду/кабінету»;

- вплив на політичні процеси через отримання квот на окремі посади.

Існуючі форми опозиції умовно можна поділити на дві: конструктивну і деструктивну. Конструктивна опозиція зазвичай спрямовує свою діяльність не тільки на критику «промахів» правлячої партії та влади в цілому. Її представники завжди пропонують альтернативні варіанти вирішення тієї чи іншої проблеми, готові до співпраці із владою для забезпечення захисту загальнонаціонального інтересу. При такій формі у влади і опозиції є налагоджений комунікаційний канал, спілкування відбувається у формі діалогу, а не ультиматуму. Головною метою деструктивної ж опозиції являється критика, дискредитація влади і популізм.

Яку форму опозиції оберуть наші народні обранці покаже лише час, адже, на сьогодні, статус парламентської опозиції законодавством України чітко не регламентований.

8 жовтня 2010 року із Регламенту Верховної Ради України були виключені усі норми, які визначали правовий статус, гарантії і права парламентської опозиції. Така ситуація стала наслідком протистояння влади і опозиції, а також внутрішньої конкуренції існуючих на той момент опозиційних сил («Батьківщини» і «Партії Регіонів»). Після цього було кілька спроб визначити статус опозиції через прийняття окремих законопроектів, але ці спроби так і не отримали підтримки у парламенті.

Визначення правового статусу парламентської опозиції у Регламенті ВР України до виключення глави 13
Стаття 68. Парламентська опозиція

  1. Депутатська фракція, чисельний склад якої налічує більш ніж половину народних депутатів, які не увійшли до складу коаліції, та голова чи заступник голови якої на пленарному засіданні Верховної Ради оголосив заяву про опозиційність до політичного курсу коаліції та/або сформованого нею Кабінету Міністрів України, є опозиційною депутатською фракцією.
  1. Депутатські фракції, чисельний склад яких налічує більш ніж половину народних депутатів, які не увійшли до складу коаліції, можуть прийняти рішення про утворення опозиційного об'єднання депутатських фракцій. Таке рішення ухвалюється депутатськими фракціями відповідно до визначених ними процедур і оформляється відповідною заявою, яка підписується головами зазначених депутатських фракцій. Опозиційне об'єднання депутатських фракцій вважається утвореним з моменту оголошення такої заяви на пленарному засіданні Верховної Ради одним із голів депутатських фракцій, які утворили опозиційне об'єднання депутатських фракцій.
  2. У Верховній Раді може бути лише одна опозиційна депутатська фракція чи одне опозиційне об'єднання депутатських фракцій і яка (яке) є парламентською опозицією. Організація роботи парламентської опозиції визначається прийнятим нею Положенням. Парламентська опозиція крім прав, передбачених статтями 69-72 цього Регламенту, користується правами, визначеними цим Регламентом для депутатських фракцій.
  3. Опозиційна діяльність парламентської опозиції вважається припиненою з моменту оголошення на пленарному засіданні Верховної Ради головою опозиційної депутатської фракції чи одним із голів депутатських фракцій, які утворили опозиційне об'єднання депутатських фракцій, заяви про припинення опозиційної діяльності.
  4. Опозиційна діяльність опозиційної депутатської фракції припиняється також з моменту оголошення відповідно до частини другої цієї статті про утворення опозиційного об'єднання депутатських фракцій, до складу якого вона увійшла, на час її знаходження в такому опозиційному об'єднанні депутатських фракцій.
  5. Опозиційна діяльність опозиційного об'єднання депутатських фракцій може бути припинена також у разі, якщо одна або декілька
    депутатських фракцій, що входять до складу цього опозиційного об'єднання депутатських фракцій, заявили про вихід з опозиційного об'єднання депутатських фракцій, якщо при цьому у складі опозиційного об'єднання депутатських фракцій залишилася одна депутатська фракція.
Стаття 69. Права парламентської опозиції на розгляд питання Верховною Радою

  1. Парламентська опозиція має право:
1) вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, якщо така вимога підтримана не менше ніж третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради;

2) вимагати проведення додаткового пленарного засідання Верховної Ради, якщо така вимога підтримана не менше ніж третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради;

3) на включення питань з дотриманням вимог цього Регламенту позачергово без голосування до порядку денного сесії Верховної Ради, а також на включення підготовлених в установленому цим Регламентом порядку проектів законів, інших актів Верховної Ради без голосування до тижневого порядку денного пленарних засідань Верховної Ради відповідно до частин першої і третьої статті 25 цього Регламенту.

Стаття 70. Права парламентської опозиції на пленарному засіданні Верховної Ради

  1. Парламентська опозиція на пленарному засіданні Верховної Ради має гарантоване право на виступ свого представника тривалістю 5 хвилин при розгляді Верховною Радою таких питань:
1) про засади внутрішньої і зовнішньої політики України;

2) про програму діяльності Кабінету Міністрів України;

3) про стан виконання Державного бюджету України;

4) про відповідальність Кабінету Міністрів України;

5) про загальнодержавну програму економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.


  1. Права, визначені частиною першою цієї статті, реалізуються на підставі письмової заяви, поданої головуючому на пленарному засіданні головою опозиційної депутатської фракції чи одним із голів депутатських фракцій, які утворили опозиційне об'єднання депутатських фракцій, до початку розгляду відповідного питання порядку денного.
Стаття 71. Право парламентської опозиції на представництво у керівництві Верховної Ради та її органів

  1. Парламентська опозиція має право на представництво при розподілі керівних посад у Верховній Раді та її органах у порядку, встановленому цим Регламентом.
Стаття 72. Опозиційний уряд

  1. Парламентська опозиція після сформування Верховною Радою персонального складу Кабінету Міністрів України може утворити опозиційний уряд з числа народних депутатів - членів парламентської опозиції.
  2. Опозиційний уряд:
1) за своїм запитом має право на отримання від Кабінету Міністрів України інформації та копій прийнятих ним актів;

2) здійснює моніторинг діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, їх посадових осіб;

3) здійснює контроль за розробкою та виконанням Державного бюджету України в межах парламентського контролю;

4) народні депутати - члени опозиційного уряду готують альтернативні пропозиції щодо Програми діяльності Кабінету Міністрів України, актів Кабінету Міністрів України та оприлюднюють їх у парламентських засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Верховної Ради;

5) народні депутати - члени опозиційного уряду розробляють законодавчі пропозиції, що є альтернативними до внесених Кабінетом Міністрів України;

6) народні депутати - члени опозиційного уряду розробляють альтернативні проекти загальнодержавних програм.

  1. Інформаційне та технічне забезпечення діяльності опозиційного уряду здійснюється його секретаріатом, який створюється за пропозицією парламентської опозиції на період діяльності відповідного опозиційного уряду в порядку, встановленому для створення секретаріату коаліції.

На сьогодні, можливість функціонування опозиції випливає із наступних положень законодавства:

  • ч.1 ст. 34 Конституції України "кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань";
  • ч.1 ст. 15 Конституції України "суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності";
  • ч. 4 ст. 15 Конституції України "держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України";
  • ч. 2 ст. 12 Закону "Про політичні партії в Україні" відповідно до якої політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі:
  • можливість викладати публічно і відстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;
  • брати участь в обговоренні та оприлюднювати й обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;
  • вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.
Проте, наявність таких радше декларативних норм і відсутність чітких процедур навряд чи позитивно вплине на формування конструктивної опозиції, яка б гарантувала контроль за провладною більшістю. Для уникнення ситуації перетворення опозиції на "весільного генерала" Верховної ради 9 скликання її майбутнім представникам варто вже зараз почати докладати зусиль для забезпечення її належної законодавчої регламентації. А нам як виборцям, інтереси яких представлятимуть ці народні обранці, важливо не забувати, що незалежно від того чи опиняться вони в опозиції чи в коаліції, кожен із них завдячує своїм місцем у парламенті саме нам і тому діяти вони повинні виходячи виключно з інтересів народу України і перед народом України вони звітуватимуть, бо #явирішую.

Заміра Саідова
юрист, політичний аналітик. Починаючи із 2012 року працює у громадському секторі, із 2016 року – вивчає питання державного фінансування політичних партій
Пошерити в соцмережах
Made on
Tilda