Технології впливу на виборців (інфографіка)
Що таке виборчі технології і як вони впливають на нашу свідомість?

Виборчі технології - це сукупність методів, програм та практик впливу на свідомість виборців з боку суб'єктів виборчого процесу і задіяних ними медіа-корпорацій та інших комунікаторів з метою отримати необхідну підтримку на виборах.
У загальному вигляді під виборчою технологією розуміють сукупність логічно взаємопов'язаних моделей, методів та конкретних способів підготовки, організації та проведення виборчих кампаній, спрямованих на досягнення визначеного результату на виборах.

Види виборчих технологій:
- Змагальні, наприклад, теледебати;
- Рекламні технології (відеореклама, реклама на ТБ, Інтернет-реклама, реклама у соціальних мережах);
- Підтримка видатних особистостей;
- Інтернет-технології (інтерактивні ігри, мультфільми, антирекламні ролики, серіали, мережа розважальних сайтів проти опонента);
- Фейки в соцмережах;
- Джинса;
- Ботоферми;
- Пропаганда;
- Чорні технології:
антиреклама, чорний, сірий та вірусний піар;
- Маніпуляція рейтингами;
- Підкуп виборців
тощо.

"Чорний піар" як технологія найчастіше застосовується в якості методу ведення інформаційних воїн або ж як поширення завідомо неправдивої або негативної інформації про конкурентів та інших суб'єктах комунікації. Заходи чорного піару найчастіше застосовуються з метою підриву сформованого іміджу конкурентів, тим самим досягаючи власної переваги на ринку. Отже, чорний піар – це дії, спрямовані на те, щоб заплямувати ім'я іншої людини в очах громадськості.
До прийомів чорного піару відносяться: новини, а точніше засіб їх передачі. У «чорному» піарі передача новин здійснюється з малопомітними елементами навіювання. Таким чином, у об'єкта піару складається певна точка зору, вигідна саме для суб'єкта (фірми, компанії або окремої людини). Незамінним прийомом чорного піару є зміщення акцентів, пріоритетів при подачі інформації, так звана переробка.
Контр-реклама, антиреклама, створення штучної проблеми – все це також прийоми чорного піару.

Медіа-маніпуляції - це вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу, радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, телетексти, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку, соціальні мережі, що призводить до пробудження у об'єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди тощо.

До засобів маніпуляцій у ЗМІ відносяться, зокрема:

Джинса – замовні матеріали у ЗМІ іміджевого або рекламного характеру, які просувають інтереси певних суб'єктів передвиборчого процесу або суб'єктів економічної діяльності.

Фейк - це завідомо неправдива інформація, метою якої є викривлення певного факту, точки зору та штучне формування в аудиторії ставлення до того чи іншого явища або події. Фейки досить емоційні. Зазвичай вони побудовані на сюжетах, які працюють із базовими людськими цінностями й потребами — тим, що стосується кожного із нас.

Ботоферма – це створене людиною програмне забезпечення, яке працює за принципом робота, тобто, виконує механічні, одноманітні дії, які закладені у систему. Це може бути спам-розсилка, рандомна реєстрація на сайтах, та й загалом, більшість комп'ютерних вірусів працюють за тією ж схемою.
Існує два найпоширеніших способи підкупу, а саме — прямий та непрямий підкуп. До прямогоналежать роздача грошей чи інших засобів взамін на те, що особа погодиться проголосувати за того чи іншого кандидата. Для прямого підкупу обов'язковим є факт домовленості. У такому випадку відповідальність несе як виборець, який погодився продати свій голос, так і та особа, яка підкуповує.

Є види так званої перевірки, наприклад, може бути технологія, коли проставляється якась особлива позначка або типовим прикладом є фотографування виборчого бюлетеня. Тому будь-яка нетипова позначка має викликати запитання. Це не заборонено законом і це не можна обмежити. Це стосується, наприклад, "мічених" членів виборчих комісій. Підкуплений член виборчої дільниці чіпляє собі хустинку або якийсь інший значок. В кінці виборчого дня до дільниці заходять учасники фальсифікації з будь-якими паспортами, розписуються за того, хто не прийшов на вибори, й отримують від «міченого» члена комісії бюлетені.

Непрямий підкуп виборців - це коли пропонують, наприклад, безкоштовні тури на курорт за підтримки кандидата в народні депутати або коли від благодійного фонду одного з кандидатів у депутати трамвайно-тролейбусному управлінню передали аптечки. Також сюди відносяться безкоштовні експрес-тести на рівень цукру в крові із залученням медпрацівників тощо.
Політична реклама - це реклама, спрямована на зміну політичної поведінки суспільства або його частини в умовах політичного вибору.
За своїм принципам і функціям вона являє собою комплекс специфічних форм і методів неособистого представлення і просування політичних сил, ідей і практик, що сприяють як зміні суспільства в цілому, так і досягненню окремих політичних цілей.

Цілі політичної реклами:
- брати участь у тих чи інших політичних процесах, включаючи делегування різних повноважень, у тому числі шляхом виборів;
- спонукати людей здійснювати певні дії, що мають політичні наслідки.

Серед засобів політичної реклами виділяються вербальні (текст, мова), образотворчі і звукові. Одним з основних понять політичної реклами є імідж, образ кандидата. Його ознаками є спрощеність у порівнянні з прообразом, показ унікальності, відмінних рис описуваного об'єкта, конкретність, трансформованою, відповідність рекламованого об'єкту. Також до центральних понять політичної реклами відносяться характеристики кандидата, його якість, зовнішня і внутрішнє середовище передвиборчого маркетингу, ринок кандидатів, їх конкурентоспроможність, попит, пропозиція і «вартість» кандидата, позиціонування.

Можна виділити основні види політичної реклами:
- пряма реклама, як частина передвиборної агітації;
- прихована (непряма) політична реклама;
- політична реклама в період після виборів.

Вони розрізняються методами і технологіями втілення.

Офіційно, політична реклама в Україні визначається як частина передвиборної агітації . Відповідно, підкоряється тим же правилам - обмеження в часі (заборона на агітацію і рекламу за день і в день голосування), має дозволені й заборонені методи (наприклад, використання зображення неповнолітніх) і т.д.
Політична пропаганда – це форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної політичної партії чи політичного суб'єкта.

Прийоми політичної пропаганди:
- упереджена інтерпретація фактів;
- передування оцінних суджень перед викладом фактів.

Найзагальнішими методами пропаганди є спрощення (засіб перетворення складних проблем на прості), замовчування (приховування небажаної інформації) і витіснення (інструмент відволікання уваги від негативних поточних подій).

Також часто як метод використовується вигаданий факт (повідомлення факту, якого не можна перевірити й стосовно якого не можна отримати будь-яких свідчень), пряме коментування (використання оціночних понять під виглядом нейтральних), непряме коментування (приховування комунікатором пропагандистського впливу через інформаційний фон або шум), двостороння аргументація (виклад декількох точок зору, альтернативні позиції не виключаються й не оцінюються як хибні) - так само можливі методи.

Мають місце в цьому переліку й «банальні» напівправда й інсинуація (надання хибної аргументації фактам, маніпулювання ними всередині матеріалу, а в деяких випадках неадекватність фактів та аргументів висновкам), інформаційне дроблення (виривання з контексту, повідомлення лише фрагменту даних, що призводить до нерозуміння ситуації й події загалом).

Розвиток пропаганди був зумовлений війнами. Перша світова війна розкрила можливості її потужного впливу на погляди особистостей, а в Другій світовій війні відбулося вдосконалення багатьох технік і методів комунікації та переконування, за часів холодної війни відбулося ще більше усвідомлення необхідності такого психологічного тиску на противника.

Згідно із дослідженням ГО «Детектор-медіа», 74% українців отримують інформацію про стан справ у країні і світі з телебачення. Тому визначальним для формування думок і поглядів населення, у тому числі і впливу пропаганди, залишаються центральні українські телеканали.

Made on
Tilda