Тетяна Кавуненко

Як не загубитися в інформаційному хаосі: поради по медіаграмотності
Із розвитком інформаційних технологій у нас відчинилося безліч дверей для самоосвіти, комунікації з іншими людьми, пошуку будь-якої необхідної інформації, тощо. Але разом з тим, перед нами відчинилися й ще одні двері – у нескінченний простір медіа-сміття.

Щомиті ми отримуємо купу інформації (бажаної і нав'язаної, правдивої і фейкової, актуальної і застарілої). Ми постійно спілкуємося з тими, хто її створив і тими, хто її споживає, так чи інакше реагуємо на неї. Ми щодня користуємося ґаджетами, щоб цю інформацію отримати, переробити, передати, зберегти, перевірити, проаналізувати, поширити тощо. Без цього нам вже вкрай важко уявити своє повсякденне життя. Дефіцит інформації попередніх десятиліть змінився на її надлишок. Але насправді дефіцитним стало вміння критично інформацію оцінювати та споживати. І хоча одні з найвиразніших ознак демократії – свобода слова та волевиявлення, в епоху цифровізації вони стали й одними з найбільших вразливих місць демократичних суспільств.

Цьому якраз сприяло застосування широкого спектру інструментів інформаційного впливу, які уможливлюють досягнення значних результатів у сфері інформаційної війни через використання психологічних особливостей людей.

Саме тому, критично сприймати інформацію нині має вміти кожен. І потрібно, перш за все, визнати той факт, що інформація у медіа може і часто буває неправдивою та маніпулятивною. Тож, для цього необхідно підвищувати свій рівень медіаграмотності.

Що ж таке медіаграмотність та як її освоїти?

Медіаграмотність - це сукупність знань, навичок та умінь, які дають людям змогу аналізувати, критично оцінювати і відповідально створювати повідомлення із медіа різних типів.

Розпізнавати маніпуляції, фейки, джинсу, пропаганду, відрізняти професійний журналістський матеріал від інформаційного сміття – це практична навичка, яка не виникне в людини сама по собі: її необхідно формувати, і чим раніше, тим краще. Зараз практично кожен із нас самостійно створює та поширює контент у соцмережах – текстовий та візуальний. Тому можна говорити про те, що навичка аналізувати всю інформацію, яку ми отримуємо із медіапростору є персональною відповідальністю кожного із нас: і як споживача, і як того, хто ці інформаційні продукти генерує.

Варто враховувати, що у великому потоці подій, які накопичуються день у день, людині складно виробити власне розуміння того, що їй показують. Виникає не система, а мозаїка подій. Важливо розуміти, як нами маніпулюють, хто це робить і навіщо. Також одним із ключових моментів, на який потрібно звертати увагу, споживаючи інформацію, кому належить те чи інше медіа чи чиї інтереси може просувати конкретна людина або компанія.

Медіаграмотність є невід'ємною частиною медіаосвіти, яка за останні кілька років опинилась на порядку денному. В Україні тригером для цього стала російська агресія та пропаганда.

Один із основних показників медіаграмотності є вміння розпізнавати фейкову інформацію. Медіа впливають на різні сфери нашого життя, зокрему, професійну. Рішення, прийняті на основі хибної інформації, скоріше за все, будуть недалекоглядними та ризикованими. Раніше ми вже писали про те, як розпізнати фейки, джинсу та розбирали топ-5 маніпуляцій політиків у ЗМІ.

А зараз давайте поговоримо про основні принципи медіаграмотності.

Основні принципи та поняття медіаграмотності були визначені Міністерством освіти Канади у Media Literacy Resource Guide у 1989 році, тобто, ще до того, як ми стали заручниками інформаційного перенасичення та Інтернету. З того часу ці принципи лишаються фундаментальними для системи медіаосвіти.

Так, канадський вчений Джон Пандженте виділив такі ключові поняття медіаграмотності:

1. медіа формують наше почуття реальності. Ставлення до об'єктів реального світу формується на основі медіаповідомлень, які сконструювали фахівці, що переслідують певні цілі;

2. створення медіапродукту – це бізнес. За кожним бізнесом стоять конкретні люди зі своїми інтересами. Вони визначають зміст того, що ми дивимося, читаємо, слухаємо;

3. будь-яке медіаповідомлення транслює певні цінності прямо або неявно;

4. медіа впливають на політичну й економічну ситуацію, провокуючи соціальні зміни;

5. медіа змушують нас замислюватися про події, що відбуваються в інших країнах.

Послуговуючись цими принципами та розуміючи, як працює медіа-ринок, ми починаємо більш зважено та критично ставитися до інформації, яку отримуємо, як зі ЗМІ, так і з інших джерел.

Загалом же, медіаграмотність сучасної людини можна охарактеризувати, як повноцінне життя в інформаційному середовищі.

Для цього важливо, як вже було зазначено, розуміти принципи функціонування медіа та як масова комунікація використовується у соціумі. Важливо критично осмислювати медіапродукцію та вміти аналізувати медіаполе і відповідально ставитися до медіаспоживання.

«Мало бути поінформованим, треба вміти критично читати медіа»

Це важливо, адже людина, яка не вміє аналізувати інформацію, критично мислити, легко піддається маніпуляціям і може ухвалювати необдумані рішення, особливо, під час виборів або в період високої політичної активності. І ці рішення впливають не тільки на неї, а й на подальше життя країни, в цілому.

Зараз з'являється тренд на відповідальне ставлення до екології, до сортування сміття, до свідомого харчування. Аби бути здоровим, ми все частіше звертаємо увагу на якість продуктів, води, які споживаємо. Інформація – це теж продукт, тільки не для шлунку, а для мозку. Саме тому, якість інформації так важлива для нашого життя.

Як же освоїти медіаграмотність:

1. уважно перевіряти вихідні відомості та стиль видання;

2. навчитися розрізняти маніпулятивні заголовки;

3. шукати посилання на першоджерело новини: важливо зрозуміти, хто поширив новину, від кого журналісти отримали інформацію. Якщо джерело анонімне – варто замислитися про його достовірність;

4. перевіряти інформацію на кількох ресурсах – часто замовні матеріали слово в слово передруковані в ЗМІ. Це є першою ознакою джинси. Якщо виникають сумніви у компетентності чи достовірності певного джерела – все ж краще добре промоніторити інформаційний простір;

5. вміти відрізняти коментар від новини. В ЗМІ зустрічається практика написання новини на основі допису зі сторінки якогось політика чи громадського діяча у соцмережах. Часто ці сторінки не верифіковані. Тобто, думка певної людини, чиєсь припущення, здогад або сподівання подають як доконаний факт.

Ресурси для перевірки інформації та для освоєння медіаграмотності:

Безсумнівно, критичне ставлення до інформації вимагає певних зусиль і постійної роботи над собою. Тому ділимося з вами порталами, ресурсами, інструментами та книжками, які допоможуть краще орієнтуватися в інформаційному просторі та за допомогою яких ви зможете перевірити потрібну інформацію та навчитися медіаграмотності:

1. Інтернет-портал Media Sapiens. Був створений для підвищення медіаграмотності аудиторії. Цим порталом користуються журналісти, активісти, представники телекомпаній, друкованих та електронних медіа та інші, кого цікавить критичний погляд на висвітлення подій.

2. Онлайн курс «Новинна грамотність» від «Детектор медіа». Експерти курсу розповідають про створення новин, про професійні та етичні стандарти журналістики, способи маніпуляції в медіа та інші аспекти діяльності.
3. Findexif.com та Jeffrey's Exif Viewer – безкоштовні сервіси, за допомогою яких можна перевірити, коли було зроблено фото, яким пристроєм, параметри зображення. Для аналізу варто лише завантажити потрібне фото або посилання на нього.
4. Google Search by Image –допомагає знайти оригінальне джерело фото та подивитися, де воно ще публікувалося.
5. Foto Forensics – веб-сайт виявляє error level analysis, тобто «домальовані» області на зображенні та області, вставлені в нього при редагуванні.
6. Онлайн посібник для підлітків «Медіадрайвер» для аналізу інформації, що надходить з різних джерел. Посібник складається з 16 мультимедійних тематичних розділів, а кожний розділ супроводжується тестом для оцінки знань.
7. Pipl.com – інструмент, який допомагає ідентифікувати користувачів мережі Інтернет, знайти фотографії. Програма проводить пошук у соціальних мережах Facebook, LinkedIn, MySpace.

8. Бібліотека медіа-грамотності від Академії української преси – добірка книг та презентацій з медіа освіти та медійної грамотності.
9. Фактчекінгове видання StopFake. Це інтернет-проект, основною метою якого активісти називають перевіряння та спростування перекрученої інформації та пропаганди про події в Україні, що поширюють через ЗМІ.
10. Онлайн-ігри «Медіаграмотна місія» та «Медіаграмотність для громадян». Метою є ознайомлення й надання базових знань щодо найрозповсюдженіших видів маніпуляцій, інформаційного впливу та пропаганди у ігровій формі.
11. Підручник для вчителя «Медіаграмотність», в якому викладені основні теоретичні засади медіаграмотності, поради щодо аналізу інформації та вплив медіа на свідомість та вибір людини.
12. Курс «Медіаграмотність: практичні навички» на освітній онлайн-платформі Prometheus.
На курсі можна дізнатися, за якими законами розвивається інформація, яків наслідки інформатизації, як на нас впливає дезінфоормація, що таке фейки та які їм протидіяти, а також - про значення медіаграмотності у сучасному світі.

13. Книга «Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві».

Ця книжка результат проекту однойменного проекту, першим етапом якого була виставка плакатів художників клубу ілюстраторів Pictoricна – 60 робіт українських художників, у яких було розкрито теми цензури, пропаганди, свободи слова, фейкових новин, інформаційної війни, критичного аналізу медіаповідомлень, зв'язку влади і медіа, соціальних мереж і суспільного телебачення. Книга зібрала ці роботи.

14. Підручник «Медіаосвіта та медіаграмотність». В книзі розкриваються поняття комунікації, основи функціонування медіа в суспільстві, профстандарти та їх порушення, вплив медіа на розвиток особистості та загальні тенденції розвитку нових медіа.
15. RevEye plugin допоможе здійснити пошук в мережі за зображенням. Так легко з'ясувати, чи публікувалося воно раніше, а також де і коли.
І, насамкінець, хотілось поговорити про те, чому ж так важливо бути медіаграмотним?

Враховуючи політичну та економічну ситуацію в країні, медіаосвіта в Україні потрібна не лише для того, щоби протистояти інформаційній агресії. Вона також покликана формувати медіаграмотність і сприяти розвитку громадянського суспільства.

Зарадити суспільному дефіциту медіаграмотності може, перш за все, якраз медіаосвіта, впроваджена на обов'язковому загальноукраїнському рівні у школах та вищих навчальних закладах.

Зазначимо, що починаючи з 2018 року медіаграмотність було включено у стандарт початкової школи.

Ще зі школи важливо навчати дітей «докопуватися» до фактів, зважувати й аналізувати інформацію - це фундаментальні речі, без яких молодій людині легко загубитися в інформаційному просторі. І завданням медіаосвіти є, в першу чергу, навчити не знаходити відповіді, а правильно ставити питання до інформації, яку вони споживають.

Проте, відкритим залишається питання, наскільки самі ЗМІ можуть бути каналами поширення критичного мислення. Тут, скоріше, потрібно говорити про дотримання професійних стандартів та про готовність самих журналістів нести персональну відповідальність перед суспільством за медіапродукти, які вони створюють.

Інформація сьогодні – це продукт і капітал. Проте, володіє світом уже не той, хто її має. А той, хто вміє сприймати свідомо інформацію, розпізнавати джинсу, фейки, пропаганду та розуміти їх мотиви, аналізувати, працювати з документами і першоджерелами, оцінити й застосувати. Тільки так можна захистити себе від інформаційного бруду і не стати жертвою інформаційного сміття.

Матеріал підготовано Центром "Ейдос" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження"
Тетяна Кавуненко
журналістка, експертка із комунікацій Центру "Ейдос"
Пошерити в соцмережах
Made on
Tilda